МОЖЛИВІСТЬ МІЖРЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ДОСВІД УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена проблемі міжрелігійного діалогу в Україні під час війни. Україна – країна, яка об’єднує різні культурні традиції, релігійні спільноти, системи вірувань і цінностей. За роки незалежності (з 1991 року) ця мультикультурність і поліконфесійність не стала причиною громадянських конфліктів. Більше того, формування національної ідентичності, заснованої на міжетнічному та міжрелігійному діалозі, а отже, і громадянської ідеї, за роки незалежності набуває все більшої виразності. Лише зовнішнє втручання з боку Російської Федерації призвело до війни у 2013 році, яка у 2022 році переросла у повномасштабне вторгнення та окупацію і незаконну анексію частини українських територій. Концептуальною основою для розуміння процесів в україн­ському суспільстві, пов’язаних з міжрелігійним діалогом в умовах війни, автори обрали теорію Леонарда Свідлера та його розуміння діалогу як двосторонньої комунікації між особами, які дотримуються суттєво відмінних поглядів на предмет, з метою дізнатися більше істини про предмет від іншої сторони. Одним із завдань нашої статті є співвіднесення цієї теорії міжрелігійного діалогу та принципів, які були розроблені на її основі (DCEC: Deep-Dialogue, Critical Thinking, Emotional-Intelligence, Competitive Cooperation) з метою посилення практики діалогу в Україні (зокрема, релігійного діалогу), розуміння можливих шляхів розвитку міжконфесійних відносин у країні, яка, з одного боку, характеризується ідеологічним та релігійним плюралізмом, а з іншого – переживає глибоку екзистенційну кризу, спричинену надзвичайним станом (з усіма його правовими, економічними та соціальними обмеженнями, реальною загрозою безпеці та життю), зумовленим війною.