ФАКТОРНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ІМУНІТЕТУ ДО КІБЕРБУЛІНГУ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу багатофакторної емпіричної моделі розвитку психологічного імунітету до ­кібербулінгу дітей молодшого шкільного віку. Емпірична модель побудована на основі даних опитування 238 дітей­ молодшого шкільного віку шкіл України. Імперський інструментарій складався: з методики діагностики ­рівня шкільної тривожності Філіпса; тест Р. Кеттелла (дитячий варіант, адаптований Е. М. Александровською); опитувальника емоційного інтелекту «Емін» в українській адаптації О.Верітової; модифікованої методики діагностики рівня розвитку рефлексивності А.В. Карпова для дітей молодшого шкільного віку, в адаптації Максимова М.В.; тест “Дім-Дерево-Людина” за Р. Беляускайте. Було обрано 32 шкали які дотичні до теоретичної моделі психологічного імунітету. За результатами дослідження встановлено, що емпірична модель є п’ятифакторною, вона має високий рівень структурної валідності, сумарна інформативність емпіричної моделі становить 72% дисперсії. Фактор 1 “Емоційна стійкість” охоплює шкали загальної тривожності, переживання соціального стресу та страхів у соціальних ситуаціях. Фактор 2 “Саморегуляція” містить шкали здатності до регулювання власних емоцій та самоконтролю. Фактор 3 “Самооцінка” містить шкали почуття невпевненості в собі та самокритичність. Фактор 4 “Соціальна компетентність” містить навички соціальної взаємодії та рівень конфліктності. Фактор 5 “Старанність” охоплює шкали, що дотичні до відповідальності та старанності. У зв'язку з цим, психологічний імунітет до кібербулінгу можна розглядати як багатофакторну систему, що базується на поєднанні кількох ключових особистісних ресурсах. Емоційна стійкість – здатність ефективно долати стресові ситуації, не піддаватися страху соціальної оцінки. Саморегуляція – здатність контролювати свої емоції, адекватно реагувати на провокації, знижувати інтенсивність негативних переживань. Позитивна самооцінка – відчуття власної цінності, прийняття себе та впевненість в своїх силах, це дозволить дитині бути стійкою до негативних коментарів та критики. Соціальна компетентність – містить навички конструктивної взаємодії, здатність довіряти дорослим та вміння просити допомогу, особливо в ситуаціях з якими молодший школяр не може впоратися по віку. Відповідальність – здатність дотримуватися соціальних норм, використовувати правила онлайн комунікації, що може зберегти дитину від небезпечних кроків. Усі ці фактори виконують захисну функцію, сприяють зниженню вразливості до агресії в інтернеті та забезпечують психологічне благополуччя дітей молодшого шкільного віку.