ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Ключові слова:
саморегуляція, толерантність до невизначеності, метакогніція, копінг-стратегії, мотивація, емоційний інтелект, майбутні вчителіАнотація
У статті представлено результати комплексного емпіричного дослідження структурно-функціональної організації саморегуляції майбутніх учителів в умовах невизначеності. Представлено п’ятирівневу модель саморегуляції (ціннісно-смисловий, метакогнітивний, когнітивний, емоційно-комунікативний, адаптивно-поведінковий рівні) та результати її емпіричної верифікації на вибірці студентів – майбутніх педагогів (N = 99). Виявлені системні кореляційні зв’язки між рівнями саморегуляції (контролю за дією) та показниками виокремлених структурно-функційних рівнів свідчать про системний характер саморегуляції як інтегративного конструкта, що акумулює ціннісно-мотиваційні, метакогнітивні, когнітивні, емоційно-комунікативні й адаптаційно-поведінкові компоненти особистості.
Отримані дані підтверджують необхідність розробки формувальної програми як цілісної системи розвитку саморегуляції в майбутніх педагогів, орієнтованої на подолання невизначеності через інтеграцію ціннісно-смислового, емоційного, когнітивного, метакогнітивного та адаптаційно-ресурсного рівнів. Це вказує на доцільність цілеспрямованих психокорекційних інтервенцій, орієнтованих на зниження мета-занепокоєння, розвиток впевненості у власних когнітивних процесах (зокрема, розвиток метапам”яті) і реструктуризацію вірувань щодо тривоги як явища.
