ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОВІСТІ

Abstrakt

У статті розглянуто явище совісті, як невід’ємної властивості істинної духовної природи людини в ролі вищого морально-психологічного регулятора життєдіяльності. Тут ціннісносмислова сфера пов’язана з емоційною: совість містить знання про емоційну цінність уявлень, які ми маємо з приводу мотивів наших дій. Згідно з дослідженням, совість не є самодокором та заклопотаністю людини моральністю своєї поведінки, де усвідомлена моральна негожість змісту витісняється. Це насправді є помилковою, невротичною совістю. Навпаки, справжньою є така совість, де наявна здатність людини бути самою собою. Воля мати совість – це згода або незгода взяти на себе відповідальність за свої рішення і за свій вибір. Відповідно до цього якість наявності свідчить про те, що в житті особистості існує усвідомлення.