КОНСТРУЮВАННЯ АФЕКТИВНО-МОТИВАЦІЙНОГО ВИМІРУ МОДЕЛІ ОСОБИСТОСТІ ПРОКРАСТИНАТОРА

Abstrakt

У статті феномен прокрастинації розглянуто з позиції складного та багатовимірного конструкту, що охоплює когнітивні, афективні та поведінкові аспекти функціювання особистості. Наголошено на специфіці вияву емоційної сфери прокрастинатора. Водночас констатовано, що виникнення емоцій в індивіда нерозривно пов’язане з мірою задоволення власних потреб та реалізації інтересів. З огляду на це, основною метою праці є конструювання афективно-мотиваційного виміру моделі особистості схильної до дилаторної поведінки.
Автор припускає, що загальний емоційний фон прокрастинатора має астенічну спрямованість, що детермінує його знижену активність, невпевненість. Виокремлюючи тривожність як один з елементів афективного виміру досліджуваних, пропонує тлумачити її як емоційний патерн, що охоплює одразу кілька переживань, зокрема, страх, почуття провини, печаль, сором. Подаючи аргументи, що підтверджують наявність взаємозв’язку між схильністю до зволікання та депресією, відзначає, що останню треба розглядати як складну комбінацію базових емоцій, серед яких: печаль, гнів, відраза, презирство, страх, провина та збентеження. Окрім цього, відповідно до поданих у статті ідей, прокрастинаторові притаманний підвищений рівень схильності до прояву агресивної поведінки.
Під час опису корелят прокрастинації зазначено, що центральне місце в мотиваційній сфері особистості, схильної до зволікання, належить її прагненню до уникнення потенційних невдач. На цій основі стверджено, що ймовірність прояву відтермінування підвищується прямопропорційно до зростання занепокоєння індивіда з приводу можливості настання негативних наслідків у разі неуспішного виконання певного завдання.
У статті відзначено, що тоді як мотив уникнення невдач вчені систематично позиціюють як одну з ключових характеристик прокрастинатора, опис інших властивостей його мотиваційного профілю в науковій літературі фактично відсутній. Відтак, важливо виявити відмінності в ієрархії потреб, пов’язаних із різними сферами життя, між особами, схильними до зволікання, та респондентами, для яких така звичка не характерна.
Як основну перспективу подальших досліджень указано емпіричну перевірку створеної моделі.