ЕТНОРЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ФОРМА ТА СПОСІБ ПРОЯВУ НУЖДИ: КРОС-КУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Ключевые слова:
етнорелігійна ідентичність; етнічна ідентичність; релігійна ідентичність; нужда; крос-культурне дослідження; емпірична апробація нуждиАннотация
Мета статті – дослідити етнорелігійну ідентичність людини з позицій концепції нужди. Доведено, що етнорелігійна ідентичність створює психологічну основу для певної поведінки людини та може бути як предметний прояв нужди, що опосередковує поведінку особистості. Такий підхід дає можливість розглядати етнічний і релігійний компоненти як елементи культурної ідентичності особистості, яка є, своєю чергою, продуктом реалізації власної нужди особистості. Здійснено спробу емпірично апробувати концепцію нужди в крос-культурному контексті. Результати крос-культурного емпіричного дослідження продемонстрували валідність і релевантність обраних інструментів виміру аспектів етнорелігійної ідентичності як вияву нужди. Також виявлено більш вагомий вплив етнічної ідентичності на прояви нужди. Підтверджено гіпотезу про відмінності між групами випробовуваних у прояві нужди на підставі етнічної та релігійної ідентичності.
