ДРАМА ЛЕВКА ЛОПАТИНСЬКОГО «БЕАТА Й ГАЛЬШКА»: МЕЛОДРАМАТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОСЛАВНО-ХРИСТИЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
Ключові слова:
волинський текст, літературний персонаж, Гальшка Острозька, тема, християнська ідентифікація, читачАнотація
Автор статті аналізує специфіку конструювання образу Гальшки Острозької, головної героїні драми Лева Лопатинського, актора товариства «Руська бесіда». Розглядаються кілька тем, зумовлених семантикою міфологічного поля літературних та історичних текстів про рід князів Острозьких, а саме – оборони православної віри, боротьби за збереження земель та спадщини. Проаналізовано, як драматург виписує релігійно-конфесійну ідентифікацію персонажів (Беати з Костелецьких, Лукаша Гурки, Дмитра Сангушка та інших), як реалізується в текстовому матеріалі питання віри і справ честі (роду зокрема), теми чеснот, смирення, покори, гріха, жадності та насилля влади, що визначають параметри постаті набожного християнина та відхилення від нього. Серед тем визначаються суголосні часу життя драматурга: гонитва за грошима й багатством та ігнорування таїнства шлюбу. Головний конфлікт – зіставлення й протиставлення різних життєвих практик, втілених у долю Гальшки та Беати, за якими стоїть різний формат комунікації із Всевишнім. Боротьба княгині Беати за звільнення доньки від небажаних шлюбів та визволення з-під чужої опіки трактується як прояви гордині та насилля героїні. Гальшка, княжна Острозька, постає переможницею завдяки смиренню й винагороджується поверненням на батьківщину, але терпить поразку, не ставши взірцем життя без насилля, без грошей, твердо обстоюючи власні переконання. Закінчення твору мелодраматичне (смерть персонажа), але суперечливе щодо стрижневої ідеї в характері протагоніста. Головним джерелом драми визначено документально-популярну повість німецького письменника Я. Каро. Від нього запозичені основні мелодраматичні схеми характерології Беати й Гальшки. Також досліджено вплив перших критичних відгуків на творчий процес.
