КОНЦЕПТОСИСТЕМА ПЕРШОСТИХІЇ «ВІТЕР» У ЗБІРЦІ «СЯЙВА» АЛЬБЕРА МОКЕЛЯ
Ключові слова:
когнітивна лінгвістика, концепт, концептосфера, образ, архетип, першостихії, бельгійський символізмАнотація
У статті досліджується вербалізація архетипів природних стихій як джерел концептуальних смислів на прикладі лірики бельгійського поета-символіста та теоретика мистецтва А. Мокеля. У ІІ половині XX століття відбувається формування когнітивної лінгвістики як науки (С. А. Жаботинська, О. М. Кагановська, А. П. Бабушкін, О. С. Кубрякова, О. П. Воробйова), де художній текст постає джерелом закодованих смислів. Вербалізована інформація організовується у вигляді текстових концептів, або художніх концептів у зв’язку зі зростанням текстової естетичної та образної функцій. Важливим структурним елементом семіотичної тканини тексту є архетип як інваріантна основа образу та когнітивна категорія архаїчного мислення. Архетип ВІТЕР у збірці «Сяйва» А. Мокеля постає ключовим елементом оновлення природи. Семантика образів, що їх продукує архетип «вітер» пов’язана з ідеологічними концепціями А. Мокеля (концепти РУХ і ЗВУК). Автор втілює дві концептуальні схеми: ВІТЕР-СПІВЕЦЬ та ВІТЕР МОВЧАЗНИЙ та пов’язує фонічний пейзаж збірки з архетипом ВІТЕР.
