Візуалізація художнього образу в малій прозі Михайла Коцюбинського

Анотація

Естетичним проривом початку ХХ століття в українській літературі стало відкриття колористики. Це зокрема заслуга новеліста Михайла Коцюбинського. Пейзажна поетика цього автора передбачає набір характерних засобів та прийомів. Це ресемантизація чистого кольору (1), звернення до відтінків та тонів, що корелюють з психологічними якостями та настроєм персонажів (2), ефект простору як поєднання світла й тіні (3), колористична наповненість перспективи (4), прагнення передати перехідність тонів, їх змінність у часі, що відповідає імпресіоністичній техніці пейзажу (5), змінність оптики – від загального плану до мікроплану, використання різних кінематографічних ефектів змінної оптики (6), осмислення формули суцільних переходів – тонів, кольорів, звуків, настроїв, форм, що виражає філософсько-екзистенційну сутність життя (7). Така естетична палітра стала основою для літературних пошуків та відкриттів двадцятого століття.