ЕКСПРЕСИВНА ЛЕКСИКА ЯК ОСОБЛИВЕ ТА СПЕЦИФІЧНЕ ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Ключові слова:
лексичний склад, експресивна лексика, стилістично забарвлена лексика, образність слів, семантика українського експресивного словаАнотація
У статті досліджується проблема застосування експресивної лексики в сучасній українській літературній мові. Актуальність обраної проблеми полягає в тому, що емоційно-експресивна лексика є важливою у вивченні лексичного складу мови в цілому. Саме тому, предметом уваги авторки є характеристика семантичних особливостей емоційно-експресивної лексики. У лексичному складі української літературної мови є чимало й таких слів, які виражають різні почуття – радості, гніву, горя, захоплення, а також емоційну оцінку осіб, подій, різноманітних предметів і явищ дійсності (щастя, сум, кохання, рідний, щирий, поганий, бридкий). Вони й становлять у ньому специфічний різновид експресивної лексики. У переважній більшості експресивні слова належать до фонду загальновживаної лексики, складаючи в ньому окрему стилістично забарвлену групу.
Лексична експресивність належить до найпродуктивніших шарів лексики, оскільки основне навантаження вербального вираження почуттєвих інтенцій мовця, пов’язане із суб’єктивним баченням і оцінюванням фрагментів картини світу.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань застосовувалися описовий метод. Різноаспектний аналіз експресивної лексики передбачив використання комплексу методів і прийомів із метою якнайповнішого з’ясування її складу та специфічних ознак.
Практичне значення роботи полягає її широкому використані на факультативних заняттях, засіданнях мовного гуртка та у викладанні курсів лексикології, аналізу тексту, стилістики тощо у вищих навчальних закладах.
