КОНЦЕПЦІЯ ГЕНЕТИЧНОЇ ЄДНОСТИ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК У ЛІНГВІСТИЧНІЙ СПАДЩИНІ В.М. ГАНЦОВА

  • Ljudmila Dovbnia
  • Tamara Tovkaylo
Ключові слова: українська діалектологія, козелецькі говірки, історія української мови, правопис, діалектна класифікація, поліські дифтонги, Всеволод Ганцов

Анотація

У статті презентовано опис громадянської позиції та аналіз окремих наукових розвідок В.М. Ганцова – відомого українського вченого: діалектолога, історика мови, лексикографа, котрий доклав значних зусиль до нормалізації української мови в аспектах її правопису, лексикологічних та словотвірних процесів. Проаналізовано вчення дослідника про специфіку козелецьких говірок Чернігівщини, що створило загальну картину північноукраїнських говірок і презентувало їх поділ на три групи: східну (лівобережну), посередню і західну.
Опрацьовуючи орфоепічну специфіку північноукраїнських говірок, В. Ганцов приділив значну увагу дифтонгам, скоригувавши наукові розвідки попередників. Учений здійснив теоретичний опис дифтонгів і з’ясував їхню роль як у системі північноукраїнських говірок, так і в історичному розвитку загалом. Саме у процесі дослідження фонетичної природи дифтонгів В. Ганцов довів історичну єдність українських говірок.

Опубліковано
2020-07-11
Розділ
ФОНЕТИЧНА, ЛЕКСИЧНА ТА ГРАМАТИЧНА СИСТЕМИ МОВИ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕНЬ