ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИКЛАДАННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
Ключові слова:
міжкультурне спілкування, українська мова як іноземна, методика вивчення української мови, лексико-граматична система, професійна полікультурна компетентність, комунікативна компетентність, положення особистісно орієнтованого підходуАнотація
У статті актуалізуються проблеми вивчення української мови як іноземної; розглядаються ефективні підходи та методи вивчення лексично-граматичної системи української мови. Увагу акцентовано на меті формування мовної підготовки – формуванні комунікативної компетентності суб’єктів навчання, на культуроцентричній спрямованості сучасної лінгводидактичної парадигми та основних положеннях особистісно орієнтованого підходу як концептуально значущого для організації вивчення української мови як іноземної.
Охарактеризовано особливості сучасної методики викладання української мови як іноземної на засадах особистісно орієнтованого підходу до організації освітнього процесу, яким передбачається особистісний моніторинг знань, умінь, мовленнєвих навичок, потенційних комунікативних здібностей кожного іноземного студента, його особистісних якостей, що виступає одним із головних засобів мотивації до вивчення української мови; відповідність мовних і комунікативних завдань потребам, запитам, можливостям, інтересам кожної особистості іноземного студента тощо.
Обгрунтовано необхідність побудови суб'єкт-суб'єктних відносин між учасниками освітнього процесу, що забезпечить активно свідоме засвоєння мовного матеріалу.
Окреслено шляхи імплементації сучасних методів навчання (інтонаційного читання, рольової гри, метод занурення тощо) у практики викладання української мови як іноземної. Інтерактивна модель навчання дозволяє враховувати мотиви навчання, створювати позитивну атмосферу навчального процесу, використовувати суб’єктивний досвід студентів, створювати ситуації успіху, демонструвати можливість використання набутих знань у практичній діяльності, використовувати різноманітні методи навчання, форми організації освітнього процесу.
Закцентовано на значущості практикування діалогічного спілкування, cформованість умінь якого означатиме наявність у студентів ряду умінь, які забезпечують виконання поставленої комунікативної задачі в типових ситуаціях спілкування.
З'ясовано, що вивчення української мови як іноземної передбачає формування комунікативної компетентності суб'єктів навчання – носіїв різних мов як представників різних культур, що свідчить про утвердження компетентнісно-культурологічної парадигми сучасної лінгводидактичної системи.
