ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ АНГЛОМОВНИХ НОВОУТВОРЕНЬ

Анотація

Проблеми утворення нових слів у мові актуальні у мовознавстві з його виникнення, проте досі немає єдиної думки щодо розуміння неологізму у власне лінгвістичному сенсі. У вітчизняній лінгвістиці неологізми вивчаються з позицій стилістичної, психолінгвістичної, денотативної, структурної та історичної теорій, що базуються на критеріях новизни походження, що позначається денотатом, новизни форми та значення слова, новизни вживання одиниці у літературній мові, а також у мовленні окремих носіїв мови. У зарубіжній лінгвістиці панує лексикографічна теорія нового слова, в рамках якої до неологізмів належать слова, не зареєстровані в словниках. Однак кожна з цих теорій має недоліки через свою відносність стосовно окремого індивіда/мовної спільності або у зв’язку з занадто вузькою спрямованістю. У сучасній неології перспективним є лінгвокультурологічний підхід, з позицій якого неологізми розглядаються як одиниці з культурно-значущою інформацією. Досліджувані підхіди існують завдяки визначення, що неологізми є результатом діяльності людини і можуть мати культурне навантаження. Необхідність розробки лінгвокульутурологічного підходу продиктована тим, що зміст неологізмів формується під впливом як лінгвістичних, так й культурологічних чинників. Сфера вживання неологізмів є ще одним критерієм визначення цих мовних явищ. У рамках лінгвокультурологічного підходу в неології ми орієнтуємося на літературну мову. Національно-культурне маркування мовних новоутворень виявляється також у ході аналізу системи значень нових слів та їх об’єднань у лексико-семантичні парадигми. Взаємодія мови та культури проявляється у тому, як розподіляються нові лексичні одиниці з різних понятійних сфер у різних мовах.