ПОВЕРНЕННЯ ДО ВИЗНАЧЕННЯ, СИНТАКТИКО-ТЕКСТОВИХ І МОДАЛЬНИХ МАРКЕРІВ РЕПРЕЗЕНТОВАНОГО НАРАТИВНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Ця стаття присвячена аналізові наративного дискурсу (НД) як теорії репрезентативного дискурсу, що ґрунтується на розмежуванні мовця і оповідача. Аналіз проводиться на матеріалі корпусної лексики сучасних детективних романів Домініки Манотті. До уваги беруться як власне текстові, так і (між)акціональні параметри. Ми звертаємося до визначення НД як до наративного репрезентованого дискурсу (НРД), оскільки мовлення, що належить другорядному оповідачеві, реформулюється репрезентованим мовцем і фокусується на мовленнєвому акті. Виходячи з цього факту, маркери висловлювання у мовленні ґрунтуються на переплетенні точки зору (ТЗ) другорядного оповідача, що перебуває під впливом ТЗ репрезентованого мовця, і на співставленні між ТЗ та оповіддю або іншими формами репрезентованого дискурсу, зокрема, непрямого репрезентованого дискурсу. У статті розрізняємо також локутивний наративний дискурс і наративний дискурс, який представляє внутрішнє мовлення простіше, ніж власне внутрішній монолог. Висновки до статті ґрунтуються на роботах Жерара Женета за 1972 і 1983 роки, з урахуванням модальностей, що беруться до уваги мовцем НДР, та володіють ознаками частково міметичного суб’єктивного діалогізму. Такі ознаки, що висловлюють думку, є частотними та різноманітними у НРД.