ПЕРИФРАЗ: СПОСІБ РОЗМОВЛЯТИ «ПО-ІНШОМУ» СЕРЕД ПРЕЦІОЗНИХ ФРАНЦУЗЬКИХ АВТОРІВ

Анотація

У статті досліджено мовне представлення, стилістичні характеристики та види перифразу. Перифраз знаходиться на перехресті як мовних, так і соціокультурних явищ, які, зберігаючи свої основні характеристики, піддаються культурним та соціальним впливам, відображаючи розвиток людських уявлень, очікувань та інстинктів. Складність семантичної структури перифразу, завдяки якій мовлення стає багатшим і набагато цікавішим, завжди привертає увагу лінгвістів. Перифраз – динамічна й цікава стилістична фігура, яка скоріше дає описове представлення предметів, явищ чи людей, ніж їх прямі назви. Перифраз семантично навантажений і передає не лише інформаційне повідомлення, а й його емоційно-експресивні та оцінні характеристики. Цей стилістичний засіб використовується в художній літературі і за своїми видами та функціями близький до евфемізмів, метафор, антифраз, неологізмів. Теоретичні дослідження цього мовного засобу проілюстровані прикладами з текстів французьких авторів періоду преціозності. Використання перифрастичного опису служило преціозним авторам для «кодування» їхніх творів, щоб вони стали недоступними для всіх. У статті також представлена ​​спроба класифікації перифразів, які вживалися преціозними авторами, за семантичними категоріями та відповідно до їх ролі в тексті, що допомагає «навести порядок» в ­образній лексиці преціозників та довести серйозність преціозної мови. Крім того, перифраз представлено ​​не лише як мовне явище, а й як важливий культурний феномен.