ІДЕЙНІ МАКСИМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У СПРИЙНЯТТІ ДМИТРА ДОНЦОВА

Анотація

У дослідженні проаналізовано заглибленість Д. Донцова в українську історію, гетьманське та козацьке минуле, що дозволило йому віднайти ті первні, які є базовими для життя держави. Одним з визначальних аспектів аргументації в Донцових текстах є назви людей, у поглядах яких він віднаходить світоглядову спорідненість або ж бачить цілковиту несумісність. Базою для творення ідейних настанов Д. Донцова є постать Т. Шевченка.
Доведено, що мовно-політичний світогляд лінгвоперсони Д. Донцова є ідеологічним продовженням думок Т. Шевченка. У роботі запропоновано таке трактування терміна “максима”: індивідуальний мовленнєвий символ, вжитий здебільшого з позитивною конотацією, який автор подає як ідейну домінанту. Наприклад, максима ‘правда’ є суттєвою для побудови самостійної держави, максима ‘віра’ – це джерело духовости, максима ‘сила’ розкрита як показ козацького героїчного минулого. Важливо, що Т. Шевченко та Д. Донцов є пропагаторами світогляду боротьби, а максима ‘любов’ невіддільно пов’язана з Україною. Показано, що обидва мислителі формують національний дух та наснажують вірою в Боже провидіння. Встановлено, що постать Шевченка є стрижневою для формування індивідуально-авторської картини світу Д. Донцова.
Актуальність ідейних максим Т. Шевченка через призму лінгвоперсони Д. Донцова вможливлює побачити теперішню ситуацію, бо будь-яке сучасне має своїм опертям минуле. На основі яскравої спадщини мислителя відтворено суспільно-політичне та культурно-історичне тло епохи та показано державотвірні ідеї, на які опирався публіцист у своїх культурологічних та націософських працях.