КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВИМІРИ КОНФЛІКТУ ЯК РЕЗУЛЬТАТУ МОВЛЕННЄВОЇ АГРЕСІЇ
Ключові слова:
адресат, адресант, комунікативна взаємодія, конфлікт, ефективність комунікації, мовленнєва агресія, мовленнєвий вплив, комунікативна ситуація, прагматичний, конфліктогенне висловлюванняАнотація
У статті закцентовано увагу на прагматичному та антропоцентричному підходах до вивчення мови. Перший зорієнтований на вивченні мови як засобу досягнення мовцем комунікативної мети, другий – на пізнанні мовця через мовні одиниці, якими він послуговується для реалізації своїх намірів. З цим автор пов’язує трансформаційні процеси в сучасній лінгвістиці – відхід від системно-структурного уявлення про рівневу організацію мови й орієнтація на вивчення функцій мовних одиниць у конкретних комунікативних актах у процесі передачі комунікативно значущих смислів.
Зосереджуючи увагу на сфері конфліктності, автор переконливо доводить, що ефективність комунікативної взаємодії визначає спосіб, у який мовець досягає мети у конкретній мовленнєвій ситуації. На влучних прикладах продемонстровано, що наявність суттєвих розбіжностей в комунікативних установках та в обсязі фонових знань учасників комунікації, надмірний вербальний вплив одного з них, використання мовних засобів з негативним оцінним значенням (інвективи, дискредитаційних пресупозицій, словесних ярликів), образливих жестів, агресивного тону, порушення мовних норм – найпоширеніші механізми породження конфліктогенних висловлювань, спрямованих на дискредитацію й образу адресата. Усвідомлена агресивна реакція адресата на мовленнєву дію адресанта – це важливий критерій конфліктності, проте підстави кваліфікувати будь-яке висловлювання щодо прояву у ньому агресії автор пропонує лише у контексті конкретної мовленнєвої ситуації. На його думку, правильний вибір засобів мови, орієнтованих на співбесідника, здатність виправдовувати його очікування у процесі адекватної передачі змісту з урахуванням його інтересів, мотивів, інтенцій, а також соціально вагомих конвенцій та схем мовленнєвої поведінки, виконання комунікативних ролей, визначених соціальним статусом, професією, національною приналежністю, уміння керувати емоціями й вербалізувати розбіжності у коректній формі суттєво гармонізують й удосконалюють соціальну практику спілкування.
