АРГУМЕНТОВАНІСТЬ ВИСЛОВЛЕНЬ ОБУРЕННЯ
Ключові слова:
висловлення обурення, емоційний аргумент, риторичне питання, адресант, адресатАнотація
Стаття присвячена дослідженню емоційних аргументів, якими послуговуються обурені мовці. Обурення трактуємо як негативний психічний стан, який виникає у результаті сильного невдоволення особи, її гніву й огиди до тих подій та вчинків інших людей, які відбулися чи відбуваються в її оточенні. Людина переживає обурення, коли оцінює події як несправедливі. Обурення разом з такими емоціями, як гнів, фрустрація, образа та розчарування пов’язане із засудженням – висловленням невдоволення чиїмись вчинками, діями тощо. У повсякденному житті на позначення засудження використовуються такі терміни, як «критикувати», «ганити», «чіплятися», «звинувачувати», «ставити під питання чиєсь судження чи рішення», «вимагати пояснення», «вступати в суперечність». Мовці обирають для засудження такі чотири способи: 1) прямо засуджують іншу людину; 2) вимагають пояснення; 3) натякають на нижчу моральність чи інтелект іншої людини; 4) виражають здивування чи огиду.
Однією зі стратегій, які використовуються у спілкуванні, є аргументація, яка наявна тоді, коли вказуються підстави для якогось твердження. До аргументації можна віднести ті міркування, контекст яких передбачає розбіжність думок, і при цьому дані міркування також мають певну структуру, а саме, наявність тези, на підтримку якої пропонуються певні аргументи.
Намагаючись бути переконливим, адресант апелює до почуттів адресата. Під час емоційної аргументації теза репрезентує точку зору адресанта, у правильності якої він/вона прагне переконати адресата. Під час емоційної аргументації мовець послуговується риторичними питаннями та іншими засобами увиразнення мовлення.