СИСТЕМНО-СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ МОВИ
Ключові слова:
мова, система, структура, мовні елементи, мовні рівні, спілкування, пізнання світу, людина, суспільство, культураАнотація
У статті розглянуто основні питання про мову: сутність, природу, будову, структуру, взаємозв’язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення. Зазначено, що у процесі мовлення людина спілкується за допомогою мови, як найдосконалішого засобу спілкування, через який пізнається світ, що мова є дзеркалом національної культури, тому так важлива її національно-культурна семантика, яка відображає характерні риси нації, її фольклор, особистості побуту, звичаїв та історії. Визначено, що при взаємодії мови і мовлення, формується постійний процес появи й утворення фразеологічних одиниць, які урізноманітнюють, збагачують мовлення та є ключовим засобом подальшого пізнання мови, а також важливим в розвитку її системно-структурної організації. Зазначається, що лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Аналіз значного обсягу наукового матеріалу з проблеми, яка досліджується, дав можливість схарактеризувати погляди науковців, які намагаються виявити в яких співвідношеннях перебувають мовленнєві категорії, мовні елементи, а також як системно-структурна організація мови забезпечує їй відтворюваність, стабільність, здатність до постійного розвитку й універсалізм. Універсалізм мови дає людині змогу використовувати її як засіб комунікації у всіх ситуаціях спілкування, зокрема й з іншими культурами. Сама універсальність мови уможливлює як внутрішнє, так і міжкультурне спілкування. Визначено, що мова набагато складніша за системи, які пропонуються мовознавцями та є найскладнішою багатовимірною сутністю, яка формується у свідомості людини в результаті набуття суспільного досвіду.