ЛАБІОДЕНТАЛЬНА ТА АЛЬВЕОЛЯРНА ДЗВІНКІ ЩІЛИННІ: ТЕНДЕНЦІЇ ВИМОВИ В НАЦІОНАЛЬНИХ ВАРІАНТАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
Ключові слова:
дистинктивна ознака, модифікація, національний варіант німецької мови, щілинна фонема, опозиція за участю голосуАнотація
У статті досліджено синхронну варіативність лабіодентальної та альвеолярної ненапружених щілинних фонем у національних варіантах німецької мови в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Дослідницьке завдання полягало в описі повного спектру модифікацій цих фонем у досліджуваних національних варіантах та визначенні двох чинників: 1) які модифікації зумовлені позиційно-комбінаторними умовами реалізації фонем; 2) які модифікації можна вважати специфічними для відповідних національних варіантів німецької мови.
Одержані дані базуються на акустичному аналізі репродуктивного мовлення (читання коротких оповідань Леонгарда Тома) 12 учителів німецької мови з північної Німеччини, з округу Відня та з кантонів Ааргау та Люцерн.
Отримані результати показали, що втрата дзвінкості ненапруженим лабіодентальним щілинним [v̥] здебільшого залежить від позиційно-комбінаторних умов його реалізації і може спостерігатися переважно в позиціях абсолютного початку фонетичного слова та після глухих шумних приголосних у всіх досліджуваних національних варіантах.
У реалізації ненапруженої альвеолярної щілинної /z/ у мовленні німців спостерігається аналогічна залежність від позиції та звукового оточення. Натомість у мовленні австрійців та німецькомовних швейцарців переважає глухий ненапружений алофон [z̥] незалежно від його позиції у фонетичному слові та звукового контексту. Тому появу цього алофона можна вважати типовою для мовлення носіїв відповідних національних варіантів німецької мови.
