ЕФЕКТИВНА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ – ЗАПОРУКА ЯКІСНОГО ОПАНУВАННЯ СТУДЕНТАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Анотація

У статті проаналізовано особливості педагогічної діяльності викладача української вищої школи в умовах змішаного навчання, спричиненого інформаційною революцією, епідемією коронавірусу та війною. Ці чинники є рушієм цифрової трансформації освіти, що особливим способом впливає на якість засвоєння іншомовного матеріалу в процесі вивчення іноземної мови. Основну увагу зосереджено на індивідуальному розвитку особистості, адже цей підхід є надвичайно важливим в умовах стрімкого переходу людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, а прогрес країни залежить передусім від інтелектуального потенціалу нації, особливо в час становлення, перебудови чи вібудови країни. Автори описують також особистісно-професійні якості та риси викладача вищої школи, до яких належать любов, повага до студентів, його організаторські здібності, широка ерудиція, еврестичність мислення, інтелігентність, почуття гумору тощо. У професії викладача особливо значущими є духовні, моральні, національно-патріотичні, громадянські, глибокі професійні знання, вміння і навички, з-поміж яких одним з основних є організація навчальної діяльності студентів.
Парадигма взаємодії вимагає ставлення до студентів як партнерів, рівних співпрацівників або ж співрозмовників. Надзвичайно важливим соціально-психологічним чинником навчання є його мотивація, адже від нього залежить успішність та ефективність навчальної діяльності, загалом. У дослідженні розглянуто, зокрема, особливості “лекційного методу”, його риси і ­структуру, оскільки нинішня українська вища школа, як і система освіти, загалом, перебуває в очікуванні нового типу викладача, який буде і наставником, і другом, і психологом у цей непростий для країни час, бо запорука процвітання держави є саме освічена молодь, яка будуватиме, відновлюватиме та перетворюватиме свою країну.