СИНЕСТЕЗІЯ ПОНДУСНОЇ ОЗНАКИ: МОВНИЙ ВИМІР

Анотація

Синестезія – здатність людини сприймати ознаки окремої перцептивної модальності в диференційних координатах іншої. Вагову ознаку вважають однією з найдавніших форм характеристики предметів. У дослідженнях, проведених на матеріалі різних європейських мов, доведено високу, порівняно з іншими перцептивними характеристиками, здатність вагової ознаки виступати джерелом синестезійних переносів.
У результаті вивчення явища синестезії на матеріалі українського прозового тексту виявлено, що вагову ознаку часто вживають для характеристики явищ інших модальностей. Запропоновано ілюстрації до використання вагової ознаки «важкий» / «тяжкий» у модусах слуху, болю, зору, нюху, смаку, температури. Квантитативно виокремленою групою, у якій зафіксовано послуговування ваговою ознакою для характеристики власних об’єктів, є модус слуху (33 % матеріалу). Матеріал виявнює існування певних тематичних груп аудіальної лексики, що мають відкриту валентність до сприйняття вагової ознаки: назви і результати процесу мовлення, номінації, пов’язані з пересуванням, назви фізіологічних аудіальних явищ (зітхання), найменування тишини, аудіальне вираження емоцій. Меншою кількістю презентовано використання вагової ознаки в модусах болю (12%), зору (8%), нюху (5%), смаку (3%), температури (2% аналізованого матеріалу). У поодиноких випадках зафіксовано складні моделі поєднання вагової, больової та аудіальної ознак.
Вважаємо, що емотивна лексика виступає, разом з перцептивними модусами, компонентом синестезійних змін. Зарахування до лінгвістичних об’єктів синестезії галузі емоційного вияву кардинально змінює картину, оскільки модель ВАГА – ЕМОЦІЯ ­займає першу позицію у низці кількісної реалізації синестезійних переходів вагової ознаки (37%). Прикметники «важкий» / «тяжкий» використовують для характеристики страждання, суму, горя. Об’єктивовано наявність складних моделей відчуття, у яких поєднуються компоненти з вагової, аудіальної і емоційної сфер; вагової, візуальної та емоційної сфер.