ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛІНГВІСТИКИ ЯК НОВОГО МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО НАПРЯМКУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

Стаття присвячена розгляду теоретичних та методологічних засад еколінгвістики як напрямку, що вивчає взаємозв’язок між мовою та довкіллям у його різних проявах. Простежено витоки еколінгвістики та її поступовий перехід від розгляду власне екологічного дискурсу до аналізу висвітлення екологічних питань в інших видах дискурсів. Стверджується про доцільність розрізнення власне еколінгвістики та екології мови (лінгвоекології), оскільки остання займається питаннями міжмовних зв’язків і застосовує відмінний методологічний апарат. Викладено принцип екософії, який лежить в основі методології еколінгвістичних досліджень, а також типи лексико-граматичних характеристик, які піддаються аналізу з метою виявлення ключових ідеологій, що впливають на сприйняття суспільством довкілля та заходи з його охорони (чи, навпаки, руйнування). Розкрито поділ дискурсів на деструктивні, амбівалентні та сприятливі для довкілля, з розглядом відповідних кожному методологічних варіацій, зокрема застосування критичного дискурс-аналізу (critical discourse analysis) для деструктивних та позитивного дискурс-аналізу (positive discourse analysis) для сприятливих дискурсів. Приділена увага мультимодальному дискурс-аналізу як одному з комплементарних методів еколінгвістики, а також корпусним методам, які дозволяють більш точно і повно розкрити екологічні наративи певних суспільних груп у синхронній чи діахронній перспективі. Висвітлено можливість втілення еколінгвістичних засад в педагогічній практиці, особливо в сфері іншомовної підготовки. Вказано перспективні напрямки еколінгвістичних досліджень в сучасному контексті України, де екологічна свідомість перебуває на вкрай низькому рівні, тож еколінгвістичний вектор дослідження видається дуже нагальним.