МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІСТОРИКО-ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Ключові слова:
метод, методологія, лексичне значення, семантична структура, писемні пам’ятки, українська мова XIV–XVI ст.Анотація
У процесі аналізу з’ясовано теоретико-методологічну концепцію дослідження лексем на позначення емоцій та емоційних станів людини XIV–XVI ст. Лексеми на позначення емоцій та емоційних станів людини є антропоцентрично маркованими, вимагають урахування основних підходів до визначення та класифікації емоцій у психології та відповідних лексем – у лінгвістиці. Семантична структура лексем певного періоду формується в руслі загальних процесів і законів мовного розвитку, є результатом семантичних трансформацій праформ. Формування і розвиток зазначених лексем розглядаються з урахуванням історичного й культурно-історичного контексту епохи. Реконструкція внутрішньої форми та семантичної структури лексем здійснюється з урахуванням парадигматичних і синтагматичних зв’язків. Описовий і структурний методи допомогли систематизувати картотеку прикладів, зафіксованих у староукраїнських рукописних пам’ятках і стародруках XIV–XVI ст. Під час реконструкції лексичних значень давніх слів враховано мовно-культурний контекст епохи, що цілком закономірно спонукало до залучення порівняльно-історичного методу. Наукове осмислення семантичної історії лексем на позначення емоцій та емоційних станів людини передбачило їх зіставлення зі словами в споріднених мовах і діалектах. Оскільки діалектні матеріали є найбільш консервативною частиною словникового складу, дослідження таких лінгвістичних фактів дало можливість відстежити лексичні значення, які свого часу вийшли за межі літературної мови. Урахування частиномовного статусу зафіксованих слів і залучення лінгвальних та екстралінгвальних параметрів у процесі систематизації виявлених лексем допомогло сегментувати відібраний мовний матеріал на дев’ять лексико-семантичних груп: “радість”, “хвилювання”, “роздратування”, “смуток”, “сором’язливість”, “зневага”, “здивування”, “каяття”, “відраза”.