«ВІН ІДЕ» МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО ЯК ОПОВІДЬ ПРО САМОТНІСТЬ ПЕРЕД ЗЛОМ
Ключові слова:
українська новелістика, імпресіонізм, екзистенціалізм, антисемітизм, погром, інтертекстуальність, біблійні натяки, гротеск, абсурдАнотація
У статті аналізується та інтерпретується новела Михайла Коцюбинського «Він іде». Аналіз зосереджується на способах представлення досліджуваним текстом самотності людини перед злом, а також на пов’язаних із цим біблійних натяках і ремінісценціях в тексті новели. Глибоке розуміння автором головних героїв новели, їхнього характеру, потреб, почуттів, переживань дає можливість розкрити перспективи їхнього внутрішнього світу. Ясраві елементи літературного опису проаналізовано у статті; виокремлено нарацію, яка збільшує дистанцію через нагромадження антитетичних зображень, виокремлено пародійні ігротескні елементи; висвітлено виразну роль біблійних натяків на зовнішню «універсальність» до світу героїв (біблійні натяки ледь помітні в образі Йоселя і не зовсім яскраві в образі Абрума, повної виразності біблійні натяки набувають у характеристиці мандруючої Естерки). Аналізуючи розвиток дій головних герої новели з перспективи антитетичної символіки, автор статті звертає увагу на конфлікти між героями, та зупиняється на харктеристиці монологу Естерки.
З огляду на особливу неоднорідність твору М.Коцюбинського, часто «замасковану» його послідовністю, імпресіоністичного характеру твору, його стильової домінанти, автор статті вважає закономірним використати метод опису, запропонований Романом Інґарденом, а саме концепцію двовимірності і чотиришаровості художнього тексту як вихідною точкою для вивчення риторичних засобів у тексті.
