КИЇВ ЯК САКРАЛЬНИЙ ТОПОС У ЛІТОПИСНИХ ТЕКСТАХ І СУЧАСНІЙ ПОЕЗІЇ
Ключові слова:
топос Києва, літопис, Віра Вовк, сакральний простір, текст, контекст, образ, символАнотація
Стаття присвячена компаративному аналізу інтерпретації топосу Києва в літературних текстах середньовіччя і сучасності. Об’єктом дослідження є текст «Повісті минулих літ» та поезії української письменниці Віри Вовк. Ця тема ще не була предметом наукового аналізу і в руслі сучасних історичних подій набуває особливої актуальності.
Зазначено, що в «Повісті минулих літ» і у творах Віри Вовк образ столиці України має значення особливого сакрального простору – духовного, історичного й культурного центру держави. Розглянуто специфіку художнього творення цього образу. Вказано, що основою інтерпретації топосу Києва в літописних текстах і поезії авторки є Біблія. Виокремлено головні аспекти формування сакрального топосу столиці: сакралізація історії міста, його державницької ролі і духовної місії (літопис) і сакралізація історії Києва, вираженої в церковній архітектурі, символічних образах природи і знакових постатях осіб (твори Віри Вовк).
Проаналізовано, що причиною сакралізації образу Києва в «Повісті минулих літ» є прагнення утвердити роль міста як княжої столиці, а в сучасній поезії Віри Вовк – бажання зберегти від руйнації національну пам’ять народу. Доведено, що твори авторки значною мірою побудовані на літописному сюжетно-образному матеріалі і є його оригінальним переосмисленням в сучасності.
Підсумовано, що в усіх аналізованих текстах топос Києва набуває особливого значення духовно-аксіологічного центру української держави.
