МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ПРОСТОРУ В ДРУГОМУ ТОМІ «МЕРТВИХ ДУШ» МИКОЛИ ГОГОЛЯ
Ключові слова:
поетика, художній простір, мотив, біблійне словоАнотація
У статті досліджується моделювання простору в художній тканині другого тому «Мертвих душ». Означена тема не була предметом спеціального вивчення й заслуговує на окрему увагу, адже тісно пов’язана, передусім, із особливостями розвитку Гоголевого плану й задуму. Об’єктом вивчення стає хронотопна організація другої частини поеми, де показова багатоплановість опису дійсності, атрибутованої трьома рівнями: «земним», «перехідним» та «духовним». Така тривимірність сакралізує текст, посилює звучання ідеї переродження, насичує реалії біблійною символікою.
Просторові координати дороги як основного мотиву другого тому «Мертвих душ» універсалізуються, просторова парадигма реалізується за допомогою пейзажу, що відрізняється від зображення картин природи у першій частині поеми. Відображення церков, дерев доповнює гірський пейзаж і впорядковує гармонійну перспективу зв’язку природи й людського світу. Дзеркальні проекції семантично корелюють з інфернальною, або надчасовою матрицею, мікрокосмом «мертвого» і «живого» та ідентифікуються як прийом ускладненості, характерний для середньовічного живопису, ренесансного й барокового мистецтва, як явище «зворотної перспективи».
Поза увагою дослідження не лишаються зауваги щодо специфіки пейзажу та функціонування біблійної образності, пов’язаної з ним; ролі «німої сцени», просторової «плутанини»; мотиву дороги як осьової просторової константи поеми, що постає у двох вимірах: дороги, якою поспішає тройка Чичикова, і дороги історичного виміру, якою мчить Русь-тройка, що своєю чергою корелює із соборною духовною вертикаллю, із пасхальною основою, характерною для структури «Мертвих душ».
