МАРКЕРИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ЗАКОНОДАВЧОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі англійської, німецької та української мов)

Анотація

Статтю присвячено дослідженню маркерів категорії інтертекстуальності у законодавчому дискурсі. Аналізу підлягали тексти законів та законодавчих актів, опублікованих протягом останніх 5 років на офіційних веб-порталах Верховної Ради ­України та Європейського Союзу. Інтеграція України до Європейського Союзу обумовлює зростання уваги до якості законотворчих ­процесів у нашій країні. Пріоритетним завданням законотворців України є на даний момент приведення національне законодавство у відповідність до європейських стандартів. Тому є важливим дослідження та порівняльний аналіз текстів законодавчих актів ЄС і Верховної Ради України в аспектів їх інтертекстових зв’язків. Інтертекстуальність визначається як формоутворююча та смислоутворююча взаємодія різного виду дискурсів, вербальних та невербальних текстів. Категорія інтертекстуальності відіграє важливу роль як у процесі творення законодавчих текстів, так і у процесі їх інтерпретації (перекладу). Відзначається, що інтертекстуальність охоплює відомості про фонові знання користувачів текстів, разом із відповідними текстовими конвенціями, такими як риторика та стиль. У результаті дослідження нами робиться висновок про те, що категорія інтертекстуальності є засобом забезпечення цілісності законодавчого дискурсу на глобальному рівні. Інтертекстуальність як глобальна ­категорія забезпечує зв’язок між текстами у сфері міжнародної правотворчої комунікації. Маркерами категорії інтектекстіальності у законодавчих текстах виступають посилання на прецедентні тексти у сфері законодавства, так само як і лексико-семантичні одиниці, що корелюються у законодавчих актах Верховної Ради України та Європейського Союзу. У перспективі ­дослідження знаходяться засоби реалізації категорії інтерткстуальності на текстовому рівні та на рівні законодавчого ­дискурсу у міжнародній комунікації.