КОНСТРУКЦІЇ З ОДНОРІДНОЮ СУПІДРЯДНІСТЮ МІНІМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ
Ключові слова:
конструкція з однорідною супідрядністю, мінімальна структура, порядок частин і компонентів, синтаксичні засоби зв’язку, експресивно-виражальні можливостіАнотація
У статті досліджено складні конструкції з мінімальною кількістю однорідних супідрядних. Виокремлено основні структурні типи таких конструкцій, описано їх граматичні особливості, з’ясовано, як впливає обмеження структури на експресивно-виражальний потенціал.
Конструкції з однорідною супідрядністю (КОС) мінімальної структури є найбільш поширеними в сучасній українській мові. Їх частка, за нашими даними, становить 73 % від усіх зафіксованих КОС. Доведено доцільність дослідження таких конструкцій, адже вони, з одного боку, представляючи найбільш поширену модель, відбивають загальні особливості конструкцій із однорідною супідрядністю, з іншого боку, – мають специфічні ознаки, пов’язані з обмеженням структури.
Описано КОС щодо порядку розміщення частин і компонентів. З’ясовано, що конструкції з однорідною супідрядністю мінімальної структури зберігають ту саму тенденцію щодо розміщення головної частини та підрядних компонентів, яка властива конструкціям різної довжини.
Виокремлено типи КОС залежно від особливостей використання підрядних і сурядних сполучних засобів. Доведено, що КОС мінімальної структури обмежені в кількості таких структурних типів порівняно з КОС, що мають більшу кількість однорідних супідрядних.
З’ясовано, що трикомпонентні КОС реалізують спільні закономірності в синтаксичній і семантико-синтаксичній структурі, властиві для конструкцій різної довжини, а саме: тяжіння до ускладнення підрядних компонентів, реалізація перехідних випадків у системі синтаксичних одиниць, ознаки паралелізму структури підрядних компонентів, можливість вираження темпоральних, зіставних, протиставних, розділових, причиново-наслідкових семантико-синтаксичних відношень у блоці однорідних супідрядних.
КОС мінімальної структури обмежені щодо експресивно-виражального потенціалу, але здатні до парцеляції, повтору, паралелізму, що сприяють увиразненню, акцентуації, ритмічності тощо.