РОМАН «ЕДЕМ» СТАНІСЛАВА ЛЕМА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НАДЛЮДИНИ Ф. НІЦШЕ

Анотація

Розвиток науково-технічного прогресу і спроби його відобразити у фантастичній літературі у XX столітті все частіше привертали увагу професійної літературної критики та нерідко ставали предметом досліджень істориків та теоретиків літератури. Дослідників хвилювало питання походження феномену фантастичної літератури, його меж та можливостей. Чи дійсно фантастика це особливість XX сторіччя? Польські літературознавці на це питання відповідають однозначно: фантастика в літературі була завжди. Аналіз літератури у пошуках початку фантастики приводить до висновку, що використання елементів фантастичного, містичного, чарівного, фольклорного, божественного та іншого – є тією складовою, яка дала поштовх формуванню вже у кінці XIX – початку XX ст. певних критерій фантастичної літератури (фантастики, фентезі та літератури жахів), розгалуженню жанрів та піджанрів, виділенню особливих рис героїв та ситуацій, окресленню кола проблематики тощо. 
В контексті розвитку фантастичної літератури XX століття важливу роль відігравали певні філософські напрямки, які своїм впливом охопили фактично всі сфери життя людини. Знаковою фігурою кінця XIX століття був Фрідріх Ніцше, який розвивав ідею смерті Бога та місця людини, а точніше надлюдини, що могла стати богоподібною та зайняти місце Творця. Літератори-фантасти охоче розкривали цю тему у своїй творчості. У польській літературі саме Станіслав Лем створив певний ідеал та приклад зображення тих чи інших проблем крізь призму фантастичної літератури.