СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті розглянуто стилістичні засоби політичного дискурсу на прикладах виступів сучасних та минулих українських та зарубіжних політиків. Актуальність дослідження визначається соціальною значимістю політичного дискурсу в житті громади. Термін «політичний дискурс» визначається як зв’язний усний або письмовий текст, виражений як вербальними, так і невербальними засобами, що безпосередньо залежить від ситуації політичної комунікації у поєднанні з прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими чинниками. «Фігура мови» (за іншими варіаціями: «стилістичний засіб» або «риторичний засіб») коментується як зміна звичної або очікуваної послідовності слів, граматичної структури тексту, використання будь-якого з різноманітних прийомів, які надають продукту мовлення допоміжне значення, ідею чи емоційне забарвлення. Визначення та приклади «метафор» (особливо тих, що стосуються війни, спорту, сім’ї та природи), «персоніфікації», «повторення», «порівняння», «алюзії», «синекдохи», «гіперболи», «емотивної мови», «балансу», «інверсії», «риторичних фігур» (риторичних звернень, запитань, припущень, вигуків, висловлювань), «градації», «інвективних» та «поетичних засобів» (іронії як одного із способів комічного сприйняття реальності, яка містить прихований глум над фактами чи людьми; сатири як різкого, чутливого висміювання пороків, помилок, негативних явищ дійсності, різкого, їдкого глузування; сарказму як злісної насмішки, їдкої іронії; гумору як доброзичливого сміху, спрямованого на виявлення певних вад людського характеру чи суперечностей у житті людей, у їхній поведінці; словесної гри як засобу художньої виразності, що функціонує в мові як жарт, створений на основі багатозначності, омонімії та подібних за звучанням слів) подано у контексті політичного дискурсу. «Стійка (тривала) метафора» розглядається у контексті досліджуваної проблеми. Коментуються чинники, що впливають на вибір стратегії та тактики політичного дискурсу, а саме – особистість політика та його функція у політичній системі та адресат комунікації.