ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕЛІПТИЧНИХ РЕЧЕНЬ У ВЕЛИКІЙ ПРОЗІ ІВАНА ФРАНКА (НА МАТЕРІАЛАХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ «ПЕТРІЇ Й ДОВБУЩУКИ» (1 РЕД.), «БОРИСЛАВ СМІЄТЬСЯ», «ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ», «ПЕТРІЇ Й ДОВБУЩУКИ» (2 РЕД.))
Ключові слова:
еліпсис, еліптичні речення, експресивний синтаксис, мовленнєва компресія, прагматика художнього мовленняАнотація
Статтю присвячено дослідженню еліптичних речень (ЕР), які є одним із засобів експресивного синтаксису. ЕР є відносно не повними зі структурно-синтаксичного погляду та семантично повними.
Дібрані для дослідження художні твори належать до різних періодів творчості І. Франка, що дало змогу простежити еволюцію формування авторського стилю письменника. Метою статті став комплексний аналіз ЕР, зокрема оглядово висвітлено дослідницькі позиції щодо такого явища, як еліпсис, який становить основу формування ЕР, здійснено опис структурно-семантичних груп ЕР та виявлено їхні семантико-синтаксичні та прагмастилістичні особливості функціонування. Проведений кількісно-статистичний аналіз демонструє значне переважання ЕР з еліпсованими дієсловами порівняно з еліпсованими іменниками, зокрема з дієсловами буттєвості, що становить близько 70% зафіксованих ЕР. Зафіксовано, що для ЕР характерна різноманітна синтаксична будова, зокрема вони здебільшого є поширеними й функціонують як в системі односкладних, так і двоскладних речень.
Пріоритетністю у структурній організації ЕР є бажання автора максимально відтворити живе спілкування між персонажами, тим самим правдиво та в деталях передати особливості комунікації, їхні характери, емоції, міркування тощо, тобто якомога яскравіше відтворити дух живого природного мовлення. Передумовою частого використання ЕР є мовна тенденційність до економії мовних засобів, до створення компресованого варіанту висловлення. Перспективою подальших досліджень вбачаємо в залученні інших художніх творів письменника, що дало б змогу значно ширше простежити особливості використання письменником ЕР.
