ВИТОКИ МОВНИХ ОБРАЗІВ У ТВОРАХ ВАСИЛЯ ЄРОШЕНКА
Ключові слова:
письменник Василь Єрошенко, художній текст, мовний образ, мовний мегаобраз, мовний мікрообраз, індивідуально-авторський стиль, образотворчий засібАнотація
У статті йдеться про витоки мовних образів у художніх прозових текстах есперантистського та японського письменника, українця за походженням Василя Єрошенка. Проаналізовано найтиповіші для його творчості мовні мегаобрази Людини і Природи. Встановлено, що структура першого мегаобразу складається із двох мовних образів: Доросла людина і Дитина, що реалізуються в тексах у конкретних мовних мікрообразах: старий мудрець, батько, мати; син, донька, дитина, братик, сестра Катя, дівчинка Хіноко, маленька невідома дівчинка. Їх супроводжує мотив соціальної нерівності, поєднаний із мотивом колоніальної залежності. Мовний мегаобраз Природи формують мовні собрази географічних і небесних об’єктів, рослин, тварин і птахів: ліс, річка, Тундра, гори, море, небо, сонце, дерево, місто й ін., оскільки у міському лімітованому просторі людина часто почувається самотньою. Мовні мікрообрази тварин і птахів стають символами кращих якостей: тигр уособлює силу, мужність і незалежність, орел – мужність, витривалість, прагнення до величності та волелюбність (в обох).
У творах В. Єрошенка присутні антивоєнні мотиви, що випливають із розуміння війни як чогось антигуманного, спрямованого проти природи. З’ясовано, що витоки образотворчих засобів митця закладено в особливостях його індивідуального авторського стилю, специфіці мовної особистості, яку сформували знання рідної та іноземних мов і культур, релігійно-філософські та художньо-естетичні цінності Заходу і Сходу.