ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ НОВАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ
Ключові слова:
семантика, прагматика, лексико-семантичне поле, мовна особистість, лексичні інновації, новотвори, лексичний фонд мовиАнотація
Стаття присвячена дослідженню механізмів вторинної номінації квалітативно категоріальної парадигми через призму когніції, вибору лінгвістичних інструментів зокрема та вплив мовної особистості загалом. Розглядаються питання двобічності взаємозв’язку і взаємовпливу культури та мови етносу, формування концептуальної та мовної картин світосприйняття.
У статті проаналізовано особливості утворення лексичних інновацій в сучасній українській мові на позначення різних доменів концепту «війна», простежено лексико-семантичні зсуви внаслідок впливу осуду воєнної агресії та критики політичних і воєнних злочинів з боку країни-агресорки. Наукова розвідка містить елементи аксіології, оскільки лінгвістичний аналіз лексичних новотворів уможливлює з’ясувати механізми вербалізації мовної свідомості, які імпульсовані екстралінгвальними чинниками та реалізовані з яскравою зміною конотації (іноді від нульової) до посилено пейоративної.
У статті акцентується, що пришвидшений темп появи лексичних новацій продиктований емоційним станом носіїв мови, тому ментальне підґрунтя номінації не обмежується законами і позамовними причинами розвитку мови, є категорією не лише етнолінгвістики, а й психолінгвістики та соціолінгвістики, бо формується через призму когніції окремого носія і усього соціуму.
Виділено й проаналізовано групи новотворів на позначення таких лексичних полів: „країна”, „військові”, „мобілізований”, „політичний діяч”, „пропагандист”, „зброя”, „ставлення до війни”.
Доведено очевидність динаміки статусу і функцій лексичних інновацій української мови в умовах сучасної російсько-української війни, визначено підґрунтя їх виникнення, окреслено норму і практику уживання новотворів, шляхи їх виникнення.
