ГОЛОС ЛУКРЕЦІЇ: ФЕМІНІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РОМАНУ МЕҐҐІ О’ФАРРЕЛЛ «ШЛЮБНИЙ ПОРТРЕТ»
Ключові слова:
Меґґі О’Фаррелл, «Шлюбний портрет», Лукреція де Медічі, феміністичний аналіз, «Ангел в домі», «Божевільна на горищі», патріархальний канон, епоха Відродження, жіночий досвідАнотація
Стаття присвячена феміністичному аналізу роману Меґґі О’Фаррелл «Шлюбний портрет», що розповідає історію Лукреції де Медічі, юної аристократки епохи Відродження в Італії. Мета дослідження – проаналізувати вплив патріархальних стосунків та гендерних стереотипів на життя та самосприйняття жінки-мисткині в тогочасному суспільстві. Аналіз проводиться на основі ключових концепцій феміністичної критики, зокрема деконструкції патріархального канону, яку запропонували у своїх працях Сандра Гілберт і Сьюзен Губар.
У статті розглянуто три основні смислові парадигми: стосунки Лукреції з родиною, шлюб з Альфонсо д’Есте та її захоплення мистецтвом. Показано, як родина, з одного боку, допомагає розвивати художній талант Лукреції, дає їй першорядну освіту на рівні з братами, а з іншого – стає причиною її трагедії, нав’язуючи політично вигідний, але нещасливий шлюб. Стосунки з чоловіком розглядаються як втілення патріархального насильства та жорстокості, де жінка є безправною власністю (символом «оречевлення» Лукреції стає створення її портрету).
Особливу увагу приділено ролі мистецтва в житті Лукреції. Її творчість – це спроба зберегти ідентичність в умовах обмежень та форма опору. Символічний перехід від малювання неординарних фантастичних образів до натюрмортів під час заміжжя відображає втрату свободи та придушення творчого потенціалу. Коли головну героїню рятує художник, цей епізод символічно показує основну концепцію твору: справжнє щастя та творча реалізація можливі лише в умовах рівності у стосунках. Стаття підкреслює важливість феміністичного погляду на історію, демонструючи, як соціальні та культурні чинники формують жіночий досвід та впливають на боротьбу за самовизначення.
