СЕСТРИНСТВО ЯК ПРОСТІР ФОРМУВАННЯ ЖІНОЧОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ Ґ. КІРБІ «ІНІШМОР»)

Анотація

У статті проаналізовано образ сестринства як простір формування жіночої ідентичності на матеріалі оповідання Ґвен Ерін Кірбі «Інішмор». Дослідження актуалізує особливості репрезентації жіночої ідентичності в контексті сучасної жіночої літератури, притаманну їй проблематику, специфіку моделювання художнього світу з позицій «жіночого письма». Визначено, що усвідомлення себе як особистості глибоко пов’язане зі спогадами та пам’яттю, що стають своєрідним проявом жіночої ідентичності, її складовими. З’ясовано, що прозі Кірбі властива оповідна структура, яка характеризується нелінійністю, флешбеками минулого, що дозволяє створити багатогранний образ головної героїні. Образ батька пов’язаний з дитячими конфліктами як символ мовчазної влади, байдужого авторитету. Його позиція стала моделлю внутрішнього замовчування, яка притаманна сестрам: мовчання замість прямої конфронтації, недоречні жарти та висміювання замість відвертої розмови. Описано психоемоційний механізм ототожнення з молодшою сестрою, що підтверджує думку про те, що сестринська любов стає проєкцією власних очікувань на об’єкт впливу. Визначено, що простір подорожі на острів Інішмор постає як метафора трансформації, в якій героїні намагаються переосмислити свої ролі, розширити межі власної суб’єктності. Застосовуючи феміністичний підхід до аналізу тексту, окреслено, як жіночий досвід, травма та пам’ять взаємодіють у процесі самопізнання. Сестринство в оповіданні осмислюється як унікальний емоційно-психологічний простір, що водночас постає джерелом сили, так і призводить до взаємозалежності. Особливості наративної структури та проблематики оповідання засвідчують його феміністичну природу.