МІФ ПРО ШЕВЧЕНКА ЯК АРХЕТИП НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ: ПУБЛІЦИСТИКА ОЛЕНИ ПЧІЛКИ Й УЛАСА САМЧУКА

Анотація

У статті йдеться про подібну за формою літературну діяльність Олени Пчілки й Уласа Самчука, присвячену особистості Шевченка. Різножанрові тексти, переважно публіцистичного характеру, використовувались письменниками в їхній активній громадській діяльності націоналістичного спрямування. Олена Пчілка вважала Шевченка націоналістом за світоглядом і обґрунтовувала це у численних промовах, доповідях, есеях, як редакторка часопису «Рідний Край» докладала зусиль до популяризації імені Шевченка. Міфізація Шевченка розпочалась ще за його життя. Образ казкового захисника гноблених, створений народом, був підданий деміфізації українською інтелігенцією кінця ХІХ – початку ХХ століття. Натомість розпочався процес творення нового романтичного міфу про Поета, вустами якого промовляє до світу українська нація. У середовищі української діаспори цей образ далі утверджувався як архетип національного генія, носія національної ідеї. Дуже активно використовував ім’я Шевченка Улас Самчук. У статті йдеться про полеміку між прихильниками різних угруповань щодо апологетики Шевченка. Пропонується теза, що міфізація Шевченка у літературній і громадській діяльності Олени Пчілки та Уласа Самчука зрештою виявилась необхідною для об’єднання українців, для розбудови української ідентичності. Попри всі політичні розбіжності, Шевченко саме в іпостасі архетипного Поета був дороговказом у формуванні українців як потужної самосвідомої нації. Численні збіги у ставленні до Шевченка між Оленою Пчілкою та Уласом Самчуком дають підстави для теоретичного узагальнення процесу міфізації й демізації історичних осіб.