СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ТУРЕЦЬКИХ ІСТОРИЗМІВ ТА АРХАЇЗМІВ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ ТУРЕЦЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ)
Ключові слова:
історизм, архаїзм, пасивний словниковий склад, транскодування, зноскаАнотація
Стаття присвячена вивченню особливостей перекладу історизмів та архаїзмів в українських перекладах творів турецьких авторів (Р. Н. Гюнтекіна, О. Памука, Б. Карасу та ін.). Проведено вибірку цього класу слів з текстів українських перекладів (як сучасної, так і класичної турецької художньої літератури переважно історичної тематики), звірено лексикографічний статус лексем у турецьких академічних лексикографічних виданнях (наявність у словнику відповідної ремарки, що вказує на приналежність лексеми до пасивного словникового складу турецької мови). Здійснено розподіл лексичних одиниць за тематичним принципом, визначено типові лексико-тематичні групи, представлені історизмами, та лексико-тематичні групи архаїзмів. Визначено основні способи перекладу історизмів та архаїзмів турецької мови, до яких вдаються українські перекладачі, щоб із збереженням форми передати також і зміст, ознайомити українського читача зі специфікою турецької реалії, якщо в цьому є потреба (зважаючи на тісні турецько-українські відносини на різних історичних етапах, зокрема часи Османської імперії та Козаччини). Розкрито зміст ключових перекладознавчих термінів (транскодування, зноска як основних способів перекладу цього класу слів). Окреслено загальні тенденції у збереженні форми турецької одиниці, а також випадки видозмін. Проаналізовано типові моделі побудови документальних зносок для різних лексико-тематичних груп, визначено спільні підходи до коментування, пояснення слів одного класу, описано основні та факультативні елементи для різних типових моделей зносок, середню оптимальну довжину синтагми для уникнення переобтяження зайвою, непотрібною інформацією, енциклопедичний характер інформації (історична довідка) для історизмів чи більш спрощену подачу для архаїзмів (аналогії з сучасними референтами). Здійснено зіставний аналіз зносок для однакових за семантикою слів з метою виявлення більш вдалого варіанта знайомства українського читача з турецькими історичними реаліями. Розкрито перспективність цього напряму досліджень у контексті особливостей перекладу безеквівалентної лексики, передачі семантики чужомовних реалій.
