ВЛАСНІСТЬ ЯК КОНЦЕПТ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ В МАСОВОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Ключові слова:
власність, самовизначення, масове суспільство, уніфікація, концепт, соціальний порядок, егалітарність, притаманністьАнотація
У статті запропоновано філософське переосмислення власності як концепту, що визначає умови самовизначення особистості в масовому суспільстві. В центрі аналізу – глибинний конфлікт між прагненням індивіда до унікальності та соціальним тиском на уніфікацію. Власність розглядається як ключова структура, що дозволяє суб’єкту зберегти межі самості, підтримати автономію і вибудувати символічну відстань від регламентованого порядку. Вона виконує роль інтерфейсу між особистою свободою та структурованими механізмами включення до соціуму.
У послідовному викладі простежується, як історичні моделі власності еволюціонують у бік формалізованих, масових і цифрових форм, що змінюють умови соціальної ідентифікації. Дослідження базується на арістотелівському уявленні про людину як політичну істоту, що реалізується у середовищі власної належності. Показано, що саме власність забезпечує не лише розмежування приватного і публічного, а й структурне впорядкування ідентичності.
Новизна роботи полягає у формулюванні власності як філософського концепту самовизначення. Запропоновано трактування власності як символічної умови суб’єктної цілісності та способу інтеграції до соціального порядку без втрати автономії. Стаття закладає підґрунтя для подальшого дослідження власності як засобу філософської артикуляції меж самості в умовах масового суспільства.
