САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ: МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Abstrakt

У статті розглянуто методичні підходи до дослідження самоактуалізації як одного з важливих чинників психологічного благополуччя особистості, зокрема в контексті дорослого віку. Визначено значення самоактуалізації для підтримки психічної рівноваги, стійкості до стресових факторів і забезпечення загального добробуту індивіда. Розглянуто різні валідні психодіагностичні інструменти для вимірювання рівня самоактуалізації, особистісного зростання та суб'єктивного благополуччя, серед яких спеціальні тести та опитувальники, що використовуються у психологічних дослідженнях і практичному консультуванні. Окремо закцентовано увагу на перевагах комплексного підходу до вимірювання цих аспектів особистості, що охоплює не тільки оцінку інтелектуальних та емоційних ресурсів, але й загальний рівень задоволення життям, що є важливим компонентом загального благополуччя.
У статті також проаналізовано методи інтерпретації результатів, отриманих за допомогою зазначених ­інструментів, і запропоновано стратегії їх практичного застосування для розвитку емоційної стійкості, зменшення стресу й адаптації до змінних умов сучасного світу. Підкреслено, що отримані дані мають велике значення для оцінки не тільки поточного психологічного стану, але й для формування рекомендацій щодо подальшого особистісного розвитку, підвищення стійкості до стресових ситуацій і, як результат, покращення загального стану здоров'я та життєвого комфорту.
Особлива увага приділена використанню цих методик у процесі психологічного консультування, де вони можуть стати основою для розробки індивідуальних планів розвитку, що містять корекцію самооцінки, формування адаптивних стратегій у стресових ситуаціях, а також для проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення динаміки самоактуалізації і психологічного благополуччя в різних вікових групах.
Отже, стаття надає важливі методичні рекомендації для психологів і дослідників, які займаються питаннями самоактуалізації та психологічного благополуччя особистості, особливо в умовах високої невизначеності та змінного соціокультурного середовища. Пропоновані підходи можуть бути використані для покращення якості життя дорослих людей через розвиток їх внутрішнього потенціалу і підвищення здатності адаптуватися до складних умов.