ТЕОРЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

У статті здійснено теоретико-психологічне обґрунтування моделі формування саморегуляції майбутніх педагогів в умовах невизначеності як багаторівневої інтегративної системи, що забезпечує цілеспрямовану організацію діяльності, управління поведінкою та адаптацію до змінних умов професійного становлення. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня невизначеності освітнього середовища в умовах суспільних трансформацій та воєнного часу, що висуває підвищені вимоги до психологічної стійкості й саморегуляційної компетентності майбутніх педагогів. Метою статті є обґрунтування теоретико-психологічної моделі формування саморегуляції майбутніх педагогів в умовах невизначеності, визначення її структурних рівнів, ключових психологічних механізмів і показників сформованості. Теоретико-методологічну основу становлять суб’єктний, особистісно-­діяльнісний, когнітивний і метакогнітивний підходи, а також теорія вольової саморегуляції Ю. Куля. У структурі моделі ­виокремлено ціннісно-смисловий, метакогнітивний, когнітивний, емоційно-комунікативний та адаптивно-поведінковий рівні, що функціонують у взаємозв’язку та забезпечують психологічну стійкість і професійну самореалізацію особистості. Центральним психологічним механізмом моделі визначено контроль за дією, який забезпечує узгодженість між наміром і поведінковою реалізацією в умовах невизначеності. Наукова новизна дослідження ­полягає в розробленні інтегративної теоретико-психологічної моделі формування саморегуляції майбутніх педагогів, яка поєднує особистісні, когнітивні, емоційні, метакогнітивні та поведінкові компоненти в єдиній структурно-­функціональній системі. Практичне значення моделі полягає у можливості її використання для емпіричного ­вивчення саморегуляції та розроблення психолого-педагогічних програм її формування у майбутніх педагогів.