ЕПІТЕКСТ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНА ГРА «СВІЙ – ЧУЖИЙ»

Анотація

У статті розглядається інтертекстуальний аспект епітекстів. їх співвідношення з поняттями стильової маски, гри. Досліджується структура епітекстів як спосіб самовираження та реалізації митця поза межами художніх творів. Епіcтолярний текст вважаємо циклічним процесом назбирування текстів та кодів автора й адресата задля прочитання нового, іншого тексту, у якому відбулися декодування інформації та демаскування особи автора. Розуміння відбувається посередництвом третього тексту (інтерпретанти). Інтертекстуальні зв’язки, інтерпретанти епістолярної комунікації дозволяють розшифрувати епістолярні тексти («інтертекстуальність як код»), сприяють викриттю авторської маски («інтертестуальність як ключ» та «інтертекстуальність як код») тощо. На мовному рівні інтертекстуальні складові реалізуються завдяки складній оповідній техніці.