НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНОЇ ПРОГРАМИ ДИСКУРСУ «СПІВБЕСІДА ПРИ ПРИЙОМІ НА РОБОТУ»

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі – аналізу реалізації комунікативних стратегій мінімізації комунікативного дисонансу на матеріалі співбесіди міжкультурного рівня. Виокремлено новий різновид інституційного дискурсу – сучасний німецько- та шведськомовний дискурс «співбесіда при прийомі на роботу», аналіз якого здійснено крізь призму німецько- та шведськомовної лінгвокультури. Простежено національно-культурну специфіку вищезазначеного дискурсу, розкрито його інституційну природу та виявлено дискурсотвірні компоненти (хронотоп, домінування агента дискурсу, ритуалізований характер спілкування), які обумовлюють низку комунікативних стратегій, котрі реалізуються в ситуації співбесіди при прийомі на роботу під час спілкування між інтерв’юером і потенційним пошукачем. У статті визначено стратегії мінімізації комунікативного дисонансу – стратегію зменшення категоричності, стратегію запиту інформації, стратегію прагнення конструктивної співпраці, спираючись на цілий спектр обраних комунікативних тактик – тактику мітігації, тактику скромності, тактику «дипломатичного» заперечення, тактику дистанціювання і підтримки контакту, тактику компромісу і консенсусу, тактику завуальованої брехні, що використовуються в німецько- та шведськомовному дискурсі «співбесіда при прийомі на роботу» та сприяють досягненню комунікативної мети, яку ставлять перед собою працівники спеціалізованої інституції та кандидат. Особливу увагу приділено стрестехнологіям: проаналізовано специфічні прийоми інтерв’ювання (різного типу запитання, імітацію мовчання). В основі всіх цих прийомів лежить вербально виражена чи імпліцитна провокація, яка дає змогу продіагностувати стресостійкість потенційного пошукача саме в нестандартних ситуаціях співбесіди. Особливості національно маркованої поведінки носіїв мови зумовлено національно-культурною специфікою дискурсу «співбесіда при прийомі на роботу».