ЗАГАДКА ЯК ТЕКСТ І ЗНАК

Анотація

У статті досліджуються зафіксовані в різних збірках тексти українських народних загадок, їхня семантика і структура, предметом дослідження виступають різнорівневі і, особливо, внутрішньожанрові особливості тексту загадки. Традиційна загадка розглядається як мовний акт, що відбувся, з вираженими позиціями адресанта (ліва частина тексту) і адресата (права частина тексту), у якому зафіксований прадавній загальнокультурний код (шифр), що має різні соціальні функції. Доводиться, що загадка має безумовну метамовну функцію, оскільки загадується не предмет / явище / властивість, а слово, тому питальна частина загадки передусім – загадування слова, а не вираження предметних і реальних обумовленостей. Визначено, що мова загадки, з одного боку, містить загальнофольклорні одиниці, з іншої – жанрові. Загадка формує стійкий репертуар семантичних зв’язків між питальною частиною і відповіддю (відгадкою), що забезпечує множинність загадок з одним прихованим денотатом.
Зроблено висновки, що загадка є найдавнішим жанром, який має і книжне, і фольклорне походження, а також низку найважливіших жанрових характеристик: ритмічну організацію, часто віршовану форму, власну жанрову фразеологію і структуру. Текст загадки складається з описової частини і відгадки. Описова частина є своєрідною дефініцією до слова-відгадки, а в термінах семіотики вона виступає планом вираження по відношенню до розгадки – плану змісту. Обидві частини цього знака перебувають на рівні мови. Загадка виступає діалогічним текстом, що складається з функціонально питального і відповідного висловлювань і характеризується «метамовною» функцією. Описова частина загадки функціонально інтеррогативна.