МАНІПУЛЯТИВНІ КОМБІНАЦІЇ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено осмисленню політичного дискурсу та його виду. Політична боротьба завжди супроводжується гострою риторикою протидіючих політичних сил. З розвитком медіапростору та з враховуючи скорочення часу, витраченого на орієнтацію у ньому, до політичного тексту пред’являються все вищі вимоги. Текст виступу або письмового звернення має бути яскравим, таким, що запам’ятовується, виділяється на тлі інших численних текстів політичного змісту, нейтральність мови не характерна для політичного дискурсу. При цьому відкрита агітація та пропаганда можуть призвести до «відторгнення» цих ідей з боку аудиторії, у зв’язку з чим виникає потреба у більш «вишуканій» подачі інформації політичного характеру. У процесі політичної комунікації особливо важлива дія, що виробляється на адресата-актора. Цей вплив здійснюється через знак, точніше, через мовленнєвий знак (в опозиції до мовного знаку). Регулятивна дія здійснюється, головним чином, через змістовну сторону повідомлення, форма мовного знаку вторинна. Коли той, хто говорить, робить більший наголос на зміст, він прагне переконати аудиторію у своїй правоті, виникає ситуація переконання. Однак іноді спікер акцентує свою увагу саме на формі. Автор робить форму основним компонентом регулятивного впливу, вона ставиться вище за зміст; форма подається більше як така, відривається від змісту, перетворюється на щось самодостатнє. Роблячи більший наголос на форму, що говорить може справляти певний поетичний ефект, риторичний ефект. Зміст посилюється формою подачі, сенс слова, висловлювання, цілого тексту може бути посилено штучно – за рахунок вибору яскравого слова, яскравого позначення, за рахунок яскравого образу. Такий ефект дії можна назвати маніпулятивним. Механізм маніпулятивних технік запускається за рахунок оцінного компонента, що вводиться в кодоване повідомлення.