ТРАДИЦІЯ ВЖИВАННЯ І ТВОРЕННЯ ФЕМІНІТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВАХ

Автор(и)

  • Oksana Iakymenko-Laumont

Ключові слова:

фемінітиви, жіночі номінації, словотворчі засоби

Анотація

Жіночі особові найменування – активна і динамічна категорія слів, яка невпинно розвивається. Актуальність дослідження визначається необхідністю проведення порівняльного аналізу фемінотворчих процесів в українській та французькій мовах. ­Наявність категорії роду в обох мовах зумовлює активне творення форм фемінітивів і дозволяє провести їх порівняльний аналіз. У статті простежено основні закономірності розвитку номінацій для позначення жінок в українській та французькій мовах. ­Зауважено, що розвиток фемінітивів в Україні був уповільнений за радянських часів і набув актуальності в останні десятиліття; натомість у Франції процес розвитку жіночих найменувань був неперервним. Наголошено, що у французькій лінгвістиці рекомендовано уникати фемінізації посад, оскільки вони носять тимчасовий характер. У статті визначено способи словотворення жіночих номінацій. З’ясовано, що в українській мові найбільш продуктивним є суфіксальний. У французькій мові правила творення іменників-назв жінок чітко уніфіковано. Фемінітиви продукуються шляхом зміни артикля, несуфіксальним та суфіксальним способом.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-08-09

Як цитувати

Iakymenko-Laumont, O. (2022). ТРАДИЦІЯ ВЖИВАННЯ І ТВОРЕННЯ ФЕМІНІТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВАХ. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Серія «Філологія», (13(81), 58–60. вилучено із https://journals.oa.edu.ua/Philology/article/view/3488