ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧА КОМПЕТЕНЦІЯ ПЕРЕКЛАДАЧА

Анотація

Стаття висвітлює визначення та складові поняття перекладацької компетентності, визначає поняття лінгвокраїнознавчої компетенції як складової перекладацької компетентності та описує її складові.
Узагальнено, що сучасне поняття перекладацької компетентності визначається як динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навиків передавати інформацію однієї мови іншою з урахуванням відмінностей між двома мовними системами, комунікативними ситуаціями та культурам. Вияснено, що перекладацька компетентність складається з різних видів компетенцій. Визначено, що сучасне розуміння складових перекладацької компетентності та її компонентів є багатогранним, суперечливим, динамічним та комплексним, та повинно враховувати науково-методичні, інформаційно-комунікаційні та інтелектуально-­психологічні аспекти перекладу. Лінгвокраїнознавча компетенцію є однією з важливих складових перекладацької компетентності та важливим способом трансляції культурних, національних та духовних цінностей народу, країни, мова якої вивчається. У рамках дослідження лінгвокраїнознавчу компетенцію визначаємо як сукупність соціокультурної інформації з історії, географії, економіки, літератури, суспільного ладу, норм поведінки, традицій, звичаїв та культури країни, що реалізується національно-культурною лексикою мови.
Узагальнено сукупність знань, що формують лінгвокраїнознавчу компетенцію перекладача. Описано основні вміння, які включає лінгвокраїнознавча компетенція, серед яких здатність до виявлення характерних історичних, географічних, національних, культурних особливостей мовних спільнот країни, здатність оперувати іншомовною лексикою з національно-культурною семантикою; здатність аналізувати діалектні та соціальні варіанти мови, описувати мовну ситуацію. Визначено, що вивчення лінгвокраїнознавчої інформації є вирішальною для формування у перекладачів професійних вмінь та розуміння соціальної та культурної значущості їхньої професії у міжкультурній комунікації.