ПРОСТОРОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ЗБІРКИ ВАСИЛЯ СТУСА “ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР”

Анотація

Стаття присвячена питанню конструювання простору у художньому світі текстів поетичної збірки Василя Стуса “Веселий цвинтар” (1971), а також з’ясуванню деяких особливостей поетики автора, які реалізуються при моделюванні просторових реалій (образність, жанр, композиція). Виявлені дві крайніх позиції у топографуванні та локалізації простору: повна відмова від просторових маркерів, що врешті оприявнює міфологізований універсум (“тут” і “скрізь”) та детальна розробка пейзажу чи інтер’єру, характерна для кількох автобіографічного вигляду поезій. Як результат спостережень та аналізу описані три основних моделі просторового конструювання. Перша із них представляє одновимірний світ абсурдистської радянщини, зображений у ліро-епічних творах. Друга модель показує дворівневний світ в особистісній, здебільшого, ліриці із кумулятивною композицією: ­фізичного існування людини (як його можливий варіант: людського тіла чи душі – “я”) та внутрішній простір розмірковувань, спогадів, видінь чи мрій. Часто кумулятивні фрагменти представляють собою окремішній простір-вмістилище зі своїми ­локальними маркерами і заселений персонажами. За формою це алегорії-емблеми або ж сюжетні епізоди на історичні, приватні й соціально-­політичні теми. Третя модель визначається як метафізичний простір із трьома локальними площинами ­(трьома світами), який зображає людську перспективу переміщення із одного в інший. Символіка веселого цвинтаря й людей-мерців співвідносна із одновимірним фізично-географічним простором життя-буття радянських людей, а визволення з-під його влади, ­контролю та гніту, збереження притомності й людського – із двома іншими просторовими моделями.