ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ЖІНКА» У ТВОРАХ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЛЮДИНА» І «ЦАРІВНА»

Анотація

У статті розглянуто характеристику психолінгвістичних основ образу української жінки, що виявляються не лише в стереотипах поведінки, а й у мові художньої творчості. Мовні засоби вираження внутрішнього світу в тексті розглянуто в межах учення про картину світу. З’ясовано, що процеси пізнавальної діяльності (усвідомлення інформації) людини призводять до утворення концептів. Окреслено, що гендерна атрибуція становить неабияке зацікавлення під час психолінгвістичного дослідження писемних текстів українських письменниць, адже за імпліцитними концепціями жіночих текстів стоять стійкі культурні стереотипи. У статті звернено увагу на те, що реалізація концепту «жінка» характеризується в тексті завдяки лексиці, спрямованій на передачу та розкриття внутрішнього світу головних героїнь.
Вербалізацію етнопсихічних рис у художньому творі розглянуто у зв’язку з мовними особливостями портретних описів із проявами внутрішнього світу героїнь. З’ясовано, що найменування жінки характеризується переважно іменниками і прикметниками з позитивною конотацією; загальна характеристика зовнішності виражена прикметниками, які вжиті для опису волосся, очей і обличчя; особистісні характеристики героїнь вербалізовано передусім через лексико-граматичну групу дієслів, що входять до поширених словосполучень.
Визначено, що через низку мовних засобів на позначення душевного стану і переживань головних героїнь передано прагнення дівчат досягти належного становища в суспільстві, де жінку обмежували в правах і бажаннях, та зображено їх як сильних особистостей, які поєднують у собі розум і силу волі. У статті аналіз образу української жінки здійснюється з огляду на специфіку її поведінки і в зіставленні з гендерними поведінковими нормами певної історичної епохи.