КОМУНІКАТИВНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ ТА ЧАСТОТНІСТЬ ЇХ ВЖИВАННЯ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ МАРГАРЕТ МІТЧЕЛЛ «ЗВІЯНІ ВІТРОМ»)
Ключові слова:
комунікативна значущість, частотність вживання, дієслово мовлення, синонімічний ряд, художній текстАнотація
Статтю присвячено дослідженню комунікативних дієслів на матеріалі роману Маргарет Мітчелл «Звіяні вітром», в якому налічується багато дієслів мовлення, за допомогою яких авторка не лише зацікавлює читача, а й створює певне враження, конкретну реакцію для передачі глибини почуттів головних героїв. Новизна наукової розвідки зумовлена тим, що здійснено спробу комплексного аналізу комунікативних дієслів в різних мовленнєвих актах, частотність їх вживання для створення певного емоційного забарвлення та стилістичної значущості. Основна мета аналізу полягала в тому, щоб простежити особливості функціонування дієслів у художньому тексті, виявити найбільш частотні комунікативні дієслова для виразного змалювання подій, створення динамічності та напруженості розповіді, експресії. Під комунікативними дієсловами у нашій роботі ми розуміємо дієслова мовлення, які вживаються для певного комунікативного наміру мовця, що бере участь у комунікативному акті. Шляхом врахування критерію частотності вживання у романі, семантичного навантаження, яке комунікативні дієслова виконували у контексті, було виокремлено 24 синонімічні ряди.
Було здійснено текстовий аналіз комунікативних дієслів, відібраних методом суцільної вибірки, що сприяло об‘єктивізації результатів дослідження. Було підтверджено, що комунікативні дієслова у художньому тексті виступають підсилювальними елементами висловлювання, а їх частотність вживання є досить високою. Було доведено, що вони здатні передавати різні оцінні значення висловлень героїв художнього твору та сприяють лексичній зв‘язності тексту, логічності викладу, розкриттю глибинних смислів та задуму автора. До найчисельнішого синонімічного ряду належить комунікативне дієслово say1 (503), найменш представленим є комунікативне дієслово hesitate (10). Нами було підтверджено, що в художньому тексті є свій оригінальний набір комунікативних одиниць, які є типовими саме для нього.
